Розроблені раніше “ячейки” Гретцеля – це органічні фотоелементи, які мають в основі барвники. За своєю суттю ці “ячейки” є фотоелектрохімічними і реагують на світло.
Цим вони і відрізняються від простих органічних фотоелементів, а також мають у складі кремній. Виробляються вони шляхом простого прокату плівки, без використання складного обладнання. Структура “ячейки” проста: це йодовмісний електроліт і пара електродів. Один з них – це сама прозора підкладка, яка проводить електрику, а інший – діоксид титану TiO2.
Однак “ячейки” Гретцеля мають обмеження: вони не можуть використовуватися при низьких температурах, т.к. рідкий електроліт на морозі замерзає. Також електроліт має корозійну активність, тобто він «проїдає» корпус “ячейки” навіть з нержавіючої сталі.
Учені з американського Північно-Західного університету вирішили ці дві проблеми, замінивши рідкий і агресивний електроліт на спеціально розроблений твердий. Він не піддається замерзанню і не впливає на свою оболонку. Модернізована “ячейка” складається з таких речовин, як цезій, олово, йод – ця суміш допована SnF2; а також сюди входять нанопористий TiO2 і барвник N719. Фотоелемент заливається в клітинку, розчинник випаровується, в підсумку залишається тверда структура.