Інклюзивна освіта має на меті забезпечення права на рівний доступ усіх дітей до освіти. Вона має реалізовуватись у двох напрямках. Перший – підвищення рівня освіченості членів суспільства, а другий – подолання соціальної ізоляції людей, які мають обмежені можливості.
До основних принципів інклюзивної освіти належать: рівність, соціалізація, безбар’єрність, науковість, співпраця, просвітництво, універсальність та відповідальність.
Нова українська школа спрямована на активне включення та впровадження інклюзивної освіти. Однією з вимог тут виступає створення інклюзивного освітнього середовища, яке має на меті створення умов для активного включення дітей з обмеженими можливостями до навчального процесу на рівні з іншими дітьми. Для цього пропагується культивування системи ціннісного ставлення до навчання, створюються індивідуально-орієнтовані програми, формується колектив інклюзивного середовища та впроваджується система діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій. Велика увага приділяється фізичному середовищу, яке має будуватися за принципами універсального дизайну.
Також з’явилася посада асистента вчителя, який приймає участь у створенні програм розвитку, спостерігає за дітьми, організовує навчальний матеріал тощо. Він виступає посередником між дітьми та дитиною з особливими потребами. Асистент повинен вірити в дитину, підтримувати її, бути доброзичливим, терпимим та послідовним.
В Україні також було відкрито інклюзивно-ресурсні центри, які забезпечують методичну та аналітичну сторону інклюзивної освіти, підвищують кваліфікацію педагогів, здійснюють прогностичну діяльність, консультують з питань інклюзії тощо.
Великого значення набуває інклюзивна педагогіка, яка покликана навчити вчителя правильно організовувати процес спільного навчання дітей з різними здібностями, розв’язувати практичні питання корекційної роботи в інклюзивних умовах. Вона має розробляти зміст, принципи і методи інклюзивної освіти, моделі інклюзивного навчання залежно особливостей дітей, вивчати педагогічні закономірності розвитку осіб з особливими освітніми потребами тощо.
Виділяють також інклюзивну компетентність вчителя, яка має такі критерії, як: мотиваційний, когнітивний, операційний та рефлексивний. Вона зумовлює здатність виконувати професійні функції у процесі інклюзивного навчання. Інклюзивний педагог має бути готовим не тільки професійно, але і психологічно, тобто емоційно сприймати дітей з обмеженими можливостями, залучати їх до діяльності на уроці тощо.
Зарубіжний досвід інклюзивної освіти дозволяє виділити модель ефективної інклюзивної школи, основними запоруками якої є спільна мета, тобто певні переконання поділяють всі учасники освітнього процесу; спрямована на навчання атмосфера, яка включає заохочення, позитивну поведінку, залучення батьків і громади до процесу навчання; зосередженість на результатах навчання, що включає моніторинг досягнень, методи і зміст навчання тощо.
Основними перешкодами, які вибудовуються на шляху становлення інклюзивної освіти є: погана мотивація вчителів, недосконала система підготовки кадрів, малодоступність навчальних заходів, тренінгів та майстер-класів, відсутність належної навчально-методичної бази, неможливість співпрацювати на практиці з іншими вчителями в команді, брак фінансування, тощо.