В’ячеслав та Марина Узєлкови: «Найголовніше у нашій сім’ї — це любов та довіра»

Про відомого спортсмена та інтерконтинентального чемпіоназ боксу за версією WBAнеодноразово писали популярні журнали. Його мужністю та вправністю на ринзі захоплюються чоловіки, а від посмішки цього привабливого спортсмена мліють жінки. У боксера Вячеслава Узєлкова дві вищих освіти: він закінчив Вінницький педагогічний університет і Міжнародну академію управління персоналом, захоплюється психологією та до нестями любить свою дружину Марину і синочка Роберта. Саме вони стали для боксера головною опорою в житті… А з чого усе починалось? В’ячеслав та Марина познайомились в університеті ще в 1997 році. Пройшов чималий відрізок часу від першої зустрічі до знайомства. Слава довгий час намагався здобути прихильність Марини. Познайомив їх спільний друг, після чого молоді люди почали спілкуватися…

Тепер В’ячеславу не дають спокою шанувальниці. Однак Марина чоловіка не ревнує й ставиться до всього по філософськи, адже знає, якщо чоловік подобається ще комусь, значить він цікавий, гарний та найкращий. Як мудра жінка, Марина знає, що насправді В’ячеслав любить лише її та сина Роберта. У чому полягають секрети сімейного щастя зіркового подружжя Узєлкових, дізнавайтесь з нашого ексклюзивного інтерв’ю.

Ми зустрілись із закоханою парою за філіжанкою кави у затишному ресторані «DRIVECLUB». Приємна атмосфера цього закладу сприяла душевній розмові… Цікаво, як починалася ця love story?

– Я вірю у кохання з першого погляду, — зізнається В’ячеслав, — одразу закохався в Мариночку.

– Марина: — Він підкорив мене тим, що був не таким як усі. Поглянеш на нього — і уже розтанула. Зовсім інша людина. Коли вперше обачила Славу, то склалась одна думка, а після того, як ми поспілкувалися, сподобалося те, що він чесний, відкритий, дуже добрий та усміхнений — найкращий чоловік.

– Як довго Ви вже разом?

– В’ячеслав: — Дванадцять років ми вже у шлюбі. Незабаром «нікелеве весілля» святкуватимемо. Одружились 24 грудня. Пам’ятаю той день… Якраз дуже сильний мороз був — мінус 20. Страшенний холод, ні одна машина не їхала, всі замерзли. А нам закоханим — мороз ніпочому. Марина: — Весілля було невелике. Зібралися лише найближчі друзі та рідні, тому для нас це дуже інтимний процес. Так само як і вінчання. Про нього навіть батьки не знали, вже потім їм розповіли.

– Одразу видно, що Ви кохаєте одне одного. Але напевно, як і в кожній родині, у Вас трапляються маленькі суперечки. Хто перший зазвичай йде на примирення?

– В’ячеслав: — Не можна сказати, що у нас не було якихось конфліктних ситуацій. Ми пройшли чимало бід та страждань разом, як то кажуть, пережили вогонь, воду і мідні труби. А суперечки не повинні розбивати сім’ю. Разом намагаємось знайти спільне рішення та йти на компроміси одне одному. Сім’я завжди залишається сім’єю. Тим паче у нас маленький син, який не повинен бачити наших конфліктів. Посперечались, пробачили, обійнялись, поцілувались і забули про образи.

– Марина: — Всі ми дорослі люди і у кожного є своя думка. Кожен з нас окрема особистість. Це природно, що деякі погляди у нас можуть не співпадати. Оскільки, якби все було дуже гладко, то виглядало б як самообман. Головне чути один одного.

– Вашому сину Роберту вже два з половиною роки. У хлопчика дуже гарне та оригінальне ім’я. Чому вирішили назвати його саме так?

– В’ячеслав:- Ми разом обирали ім’я. Шукали в Інтернеті та книгах значення імен, які нам припали до вподоби. Що не кажіть, а як ви яхту назвете, так вона і попливе. З древньогерманського ім’я Роберт перекладається як «невянуча слава».

– Марина: — Ще під час вагітності відчувалося, що дитина дуже активна. Я немала ні сну, ні спокою, тому що малюк весь час перебував у русі. Віримо, що ім’я впливає на подальшу долю дитини. Навіть в утробі він показував свій характер.

– Для Роберта також готуєте спортивну кар’єру?

– Марина: — Ми про це ще не думали. Чоловік взагалі проти того, аби Роберт також був боксером. Однак поки що син зі сльозами на очах виходить із боксерської зали. Він стрибає на рингу, кувиркається, хоче бити боксерську грушу, йому подобаються боксерські рукавиці. Поки що йому все подобається і він намагається наслідувати Славу. Зараз він дуже активний, тож гадаю, що якимось видом спорту він неодмінно буде займатись хоча б для того, аби подіти кудись свою енергію. Він дуже активна дитина, не сидить на місці і навіть в дитячому садочку вихователі вже ненав’язливо натякають, що їм важко впоратись з Робертом, який замінює десятьох дітей.

– А вдома хто більше займається вихованням дитини і чи часто балуєте малечу?

– Марина: — Навіть не знаю, хто більше. Коли Слави немає, то більше проводжу часу з Робертом я. А коли чоловік вдома, то вони читають разом з сином книги. Грають в активні ігри.

– В’ячеслав: — Ми свого сина не балуємо. В усьому має бути дисципліна та порядок. Як і всі діти, він може покапризувати, наприклад, в магазині забажати якусь іграшку. Головне вчасно пояснити йому, що насправді потрібно та корисно. Він у нас хлопець з характером, і в разі чого може перевернути весь магазин.

– У колі Ваших друзів є знаменитості чи Ви чітко розділяєте шоу-бізнесові та особисті стосунки?

– В’ячеслав: — Ми дуже добре товаришуємо із відомими людьми. Я зрозумів, наскільки важко буває людям з шоу бізнесу. Ми продовжуємо спілкуватися, коли приїжджаємо до Києва, а інколи і вони у нас в гостях у Вінниці бувають. Насправді немає ніякого пафосу, вони такі ж прості люди, як і всі.

– Марина: — Знаменитості так само хочуть поспілкуватися на звичайні теми, які не стосуються їхньої популярності, у спокійній атмосфері. Наприклад, хрещена мама нашого Роберта — Даша Малахова. Ми не обрали її собі за куму через те, що вона популярна, а суто через її людські якості. Коли Слава брав участь у шоу «Танцюю для тебе», я на 8 місяці вагітності потрапила у лікарню на зберігання. До останнього не телефонувала Славі, щоб не турбувати його, оскільки графік в нього був дуже щільний, постійні репетиції. Тоді я зателефонувала Даші Малаховій (на той момент єдиній людині, якій я повністю могла довіряти), яка в усьому мені допомогла. А хрещений батько Олександр — друг дитинства В’ячеслава, бере активну участь у житті Роберта. Будь-які свята за участю похресника у дитячому садочку відвідує.

– У Вас досить насичений графік та часті від’їзди. Як переносите тривалу розлуку?

– В’ячеслав: — Коли я був на зйомках у Франції впродовж десяти днів, Роберт образився на мене. Навіть не хотів розмовляти певний час. А коли я брав участь в «Останньому герої», мене не було вдома півтора місяці. Роберт дуже сумував. Та і я весь час на острові думав про дружину та сина. Найважче було звикнути не до відсутності їжі чи некомфортних умов, а до відсутності спілкування з близькими людьми. Коли я був на острові, то виходив на берег та розмовляв з зірками в надії, що мої почуття передадуться Марині. Я знав, що дружина з сином в цей час в Криму на морі. Ну а перше, що зробив, коли повернувся до благ цивілізації, це взявся телефонувати дружині. А так, при можливості, ми намагаємось скрізь виїжджати разом.

– Марина: — В той час я дуже сумувала за Славою, адже на такий довгий період ми вперше розлучались. Такі розтавання в чомусь і корисні, оскільки відбувається переоцінка життєвих цінностей.

– Якщо продовжувати тему участі в шоу «Останній герой», відомо що Ви, В’ячеславе, на острові схудли на 15 кілограм. Вам, як боксеру, важливо тримати себе у формі. Вже встигли набрати вагу?

– В’ячеслав: — Я вже встиг набрати вагу і тепер мені знову потрібно її скинути. Тренуюся у Вінниці на центральному стадіоні «Локомотив».

– Марина: — Хотілося побалувати Славу чимось смачненьким.Більшість часу на кухні проводжу я, але Слава зазвичай готує м’ясо та рибу. На острові й устриць навчився готувати.

– Де полюбляєте відпочивати та як проводите вільний час?

– Марина: — Ми проводимо час або з друзями, або з родиною, близькими людьми. Любимо кудись поїхати, побути на природі з нашими хорошими друзями, господарями ресторану «DRIVE CLUB»Ольгою та Олександром. Інколи навіть в село їздимо, адже такого відпочинку, як там, ніде не знайти. Намагаємось не сидіти на місці, а десь гуляти, навіть у парку. Щоправда, не завжди вдається залишитись на одинці з родиною, оскільки прихильники Слави часто підходять, щоб поспілкуватись та сфотографуватись.

– А чи маєте якісь особливі сімейні традиції?

– В’ячеслав: – У нас є свої сімейні традиції, які стосуються свят. Ми збираємося усією родиною за дружним сімейним столом. З батьками та бабусями в родинній атмосфері святкуємо Новий рік, Пасху.

– Про що мріє подружжя Узєлкових?

– Марина: — Ми мріємо про дівчинку. А також про те, аби співпав графік з можливістю поїхати відпочити усією сім’єю. Поки що на це не вистачає часу.

– А що стосується спортивної кар’єри, чого прагнете?

– В’ячеслав: – Для повного щастя хіба що не вистачає пояса чемпіона світу. Зараз лише ведуться переговори щодо бою за звання чемпіона Європи. Але найголовніше – це здоров’я.

Спілкувалась Наталя Ксенчина

Фото Сурін Сергій

 

tutvse.com.ua 

Залишити відповідь

Share via