Вінницький священик-таксист рятується від пасажирів-нападників молитвою

Протоієрей Миколай, в миру – Микола Строк, двадцять років у духовному сані та вже шостий рік – на таксі. Вранці – служба,  пообіді – справи водійські. Або вечорами і аж до ранку, коли є вільний час, розвозить вінничан за замовленнями.
– Життя людини складне і поєднує духовне та матеріальне. У 2006 році я потрапив в аварію, дивом вижив. Певне, що Господь дав мені таке  випробування. Після аварії я практично втратив все. Але не «зламався», взяв кредит на авто і пішов «таксувати», – розповів Микола Строк.
Майже два роки батюшка «грачував». Каже, тяжко було, бо на власному досвіді відчув, який нелегкий «хліб» таксиста: був і ризик, були й приниження. А коли у 2008 році відкрилась служба «Вимпел» 555 777 – прийшов до директора поспілкуватися і одразу знайшов спільну мову.
– Розповів, що я священик із перших днів роботи служби. Директор попросив посвяти офіс та благословити на добрі справи. А у грудні, слава тобі, Господи, у службі вже було понад 100 автомобілів, – поділився батюшка.
Церква із розумінням поставилась до священика-таксиста. Як заведено, протоієрей Миколай, перш ніж сісти за кермо та надавати послуги перевізника, спитав благословення у керманичів.
– Звернувся до Владики Симеона, а він мені сказав так: «Кожна праця красить людину, якщо вона на благо і суспільству, і родині, і людині». А ще владика поцікавився, чи не шкодитиме моя робота богослужінню. Звичайно, що не шкодить, адже коли маю вільний час, я реалізую його на власні справи, – запевняє священик.
Прихожани із храму у Стадниці теж підтримують працьовитого настоятеля. Мовляв, ледащі – то є гріх, а батюшка у нас – «роботящий». І словом добрим напоумить, і власним прикладом демонструє, як працею людина живе. Адже не порушує ні Божих заповідей, ні правил дорожнього руху.
-Упевнена, що його пасажирам краще, ніж у інших водіїв. Він ніколи не перевищує швидкість, як це роблять інколи таксисти. Це також його робота, і він ставиться до неї так само відповідально. Знаю, що наш батюшка – гарний водій і людина хороша. Як до церкви і прихожан, так і до пасажирів ставиться, – переконує прихожанка Ліля.
Пасажири, сідаючи у блакитний «Шевроле» із «шашечками», не знають, що водій має й іншу професію, яка, до речі у дорозі стає в нагоді.
-Бувало, погрожували машину забрати. Ніж до горла приставляли, казали, що заріжуть. Мусив попереджати, що я священик. Звертався до цієї людини із словами молитви. У декого це викликало нерозуміння, у декого – острах. Але – спрацьовувало, бо знаходив потрібні у цей момент людині слова, «достукувався» до душі: розуміли, що чинять гріх, – ділиться отець Миколай.
Думав залишити таксі, але і у храм «копійочку» вкласти треба, а прихожан – небагато. Заробітки ж таксиста не такі вже й багаті. Один день – у прибутку, іншій – грошей на бензин додому доїхати не має. Проте, протоієрей Миколай свято вірить – хто прагне і робить, тому дається.
До речі, сьогодні, 22 березня, таксисти своє професійне свято. З Богом – у дорогу,  водії!

По материалам vinnitsaok.com.ua

Залишити відповідь

Share via