Прем’єр-міністр Микола Азаров почав свій звіт за результатами роботи уряду “за Фрейдом”. На питання 
щодо зближення з Євросоюзом він почав розповідати про сексуальні меншини.
Загалом, виступ голови уряду був справжнім убозтвом. В Азарова все добре, опозиція все бреше, в Україні триває “пакращєння”.
Микола Янович мав би говорити геть про інше. А саме, про жалюгідний стан української економіки. І про відповідальність Кабміну за те, що величезна та заможна країна перебуває в руїні.
Ми вирішили трохи допомогти прем’єрові, та нагадати про те, що саме спромігся зробити уряд в 2013 році.
Отже, факти такі.
Обсяг промислового виробництва в Україні в листопаді 2013 року, порівняно з листопадом 2012 року, знизився на 4,7%. Найбільше зменшення спостерігається у виробництві хімічної продукції – на 18,5%, у машинобудуванні – на 13,9%, а також у виробництві коксу та продуктів переробки – на 11,8%.
Нагадаємо, що рік назад виробництво в Україні вже було не в найкращому стані. Тому начебто невелике падіння треба теж розглядати критично. Реальний стан економіки нашої країни є набагато гіршим.
Валовий внутрішній продукт (тобто усе, що виробляється в країні за рік) цього року скоротиться на 0,6%.
Те ж саме нас очікує у 2014 році. Прогноз зростання ВВП на 3% – це блеф. Для прикладу, МВФ прогнозує зростання ВВП України на 1%. І це дуже оптимістичний погляд на речі.
Такої ж думки про нас і міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor’s. Нещодавно воно погіршило прогноз зростання ВВП України в 2014 році з 1,5% до 1%.
Азаров пишається наднизькою інфляцією – “до 1% за підсумками року”. За оцінками МВФ, в 2013 буде навіть зафіксована дефляція (зменшення цін) на рівні 0,3%.
Насправді, інфляцію ніколи не можна розглядати окремо від інших показників. Треба нагадати Миколі Яновичу та усім урядовцям, що наднизька інфляція є наслідком відсутності економічної активності в країні. Коли виробництво падає, а купівельна спроможність населення лише погіршується через борги по зарплатам та пенсіям, ціни не можуть зростати. Товари і так дуже важко продати.
Курс на низьку інфляцію розпочався ще приблизно з 2011 року, коли Національний банк очолював діючий перший віце-прем’єр Сергій Арбузов. Тоді НБУ забрав усі “зайві” кошти з економіки, і кредити в гривні стали надзвичайно дорогими.
Не потрібно бути доктором з економіки, щоб розуміти: позики під 25% можуть отримувати лише галузі, які отримують надприбутки. А таких небагато. Це здебільшого торгівля імпортними товарами, напівкорупційні схеми та кримінальний бізнес. А ще – державні компанії, яким треба відшукати гроші за будь яку ціну, тому що повертають гроші не вони, а держава.
І ось, саме з тих часів інфляція все ніяк не зросте, хоча для економіки збільшення цін було б принаймні хоч якимсь стимулом для розширення. Але ні, уряду важливо декларувати опікування над електоратом, а зовсім не економічні успіхи.
Щодо програм дій, то не працює жодна. Ані програма президента, ані програма “активізації економіки”, складена Арбузовим. Складається враження, що програми були складені, і наступного дня лягли до довгої шухляди.
Зараз різні міністерства складають окремі програми розвитку: транспорту, промисловості та таке інше. Сміливо передбачаємо, що ці програми також не працюватимуть.
Источник: epravda.com.ua