«Аденоїди» – досить поширений діагноз, який ставиться дітям лікарем-оториноларингологом. Із цим станом пов’язано чимало страхів і дбайливі батьки завжди мають питання… За допомогою лікарів клініки JMC ми намагатимемося відповісти на найпопулярніші питання. До речі, клініка JMC має сучасне відділення педіатрії, якщо ви ще не знайшли кваліфікованих фахівців, переходьте за посиланням: https://jmc.org.ua/.
Що таке аденоїди?
Аденоїдами називається розростання глоткової мигдалини, розташованої в куполі носоглотки. Це одна з десяти структур лімфоїдно-глоткового кільця Пирогова – Вальдейєра. Гіперплазована мигдалина – це і є аденоїди. Цей стан найчастіше зустрічається у дітей віком 3–7 років. Залежно від величини мигдалини, яка розрослася, виділяють три ступені її гіпертрофії:
- 1 ступінь – мигдалина перекриває чверть носоглотки;
- 2 ступінь – мигдалина перекриває більше половини носоглотки;
- 3 ступінь – це три чверті і більше перекриття носоглотки.
Від першого до третього ступеня посилюється утруднення носового дихання, спричинене механічною перешкодою у вигляді аденоїдів. Після кожного знов перенесеного запального процесу набрякова глоткова мигдалина, найчастіше, вже не повністю повертається до вихідної величини, і таким чином гіпертрофія поступово прогресує. Від чого виникають аденоїди? Хоч як це не дивно, але аденоїди – це фізіологічна норма дитячого віку. Починаючи приблизно з трирічного віку, у дитини настає період інтенсивного напрацювання власних, індивідуальних чинників імунітету. Одночасно з цим функція отриманих від матері чинників імунної відповіді помітно знижується. Приблизно в цей же час дитину віддають у дитячий садок, де вона починає активно контактувати з іншими дітьми, тобто виходить зі свого звичного мікросередовища, якщо до цього дитина обмінювалась мікрофлорою тільки з батьками. Плюс – вірусні інфекції, плюс вакцинація (у цьому віці якраз починається ревакцинація за календарем щеплень) – це серйозний струс для дитячого імунітету. Обмін мікрофлорою у дітей відбувається через дихальні шляхи, тобто через порожнину носа. Порожнина носа контактує з носоглоткою, таким чином, глоткова мигдалина знаходиться якраз на шляху вдихуваного повітря і, відповідно, приймає на себе антигенне навантаження. Чим її більше, тим частіше дитина переносить респіраторні захворювання, тим більше доводиться працювати цій мигдалині. Наслідком її активної роботи є її розростання, або, іншими словами, гіпертрофія, яка таким чином виявляється абсолютно фізіологічно обґрунтованим моментом.
Навіщо видаляти аденоїди?
Показаннями для видалення аденоїдів є поява серйозних проблем зі здоров’ям дитини – коли від лімфоїдної тканини стає більше шкоди, ніж користі. Абсолютне показання до видалення аденоїдів: стійке утруднення носового дихання, що супроводжується хропінням уві сні, синдромом обструктивного апное сну (зупинкою дихання уві сні). Відсутність нормального носового дихання призводить до гіпоксії – стану хронічного недоліку кисню, наслідком цього можуть бути: швидка стомлюваність дитини, порушення когнітивних функцій головного мозку, затримка психоемоційного, а часом і фізичного розвитку, порушення анатомічного формування лицьового скелета та прикусу, готичне піднебіння, в окремих випадках навіть розвиток енурезу є наслідком вираженої гіпертрофії глоткового мигдалика. Існують і відносні показання до видалення аденоїдів. Це рецидиви отитів у дитини, розвиток приглухуватості, рецидиви синуситу, неефективність лікування хронічного аденоїдиту (запалення збільшеної мигдалини) протягом півроку. Аденоїдна тканина, яка розрослася, створює постійно існуючу перешкоду руху повітряного потоку, що є причиною недостатньої вентиляції навколоносових пазух і порожнин середнього вуха, це призводить до перерахованих вище проблем.
Чи обов’язково видаляти аденоїди?
Якщо тканина глоткового мигдалика не створює перешкод нормальному носовому диханню, аденоїди видаляти не треба. По-перше, у пубертатному віці (після 12 років) починається склерозування лімфоїдної тканини, вона починає ущільнюватись і поступово переростає у фіброзну – це, в основному, сполучна тканина, по-друге, росте череп і по відношенню до нього вони нівелюються.
Як видаляють аденоїди?
Операція з видалення аденоїдів проводиться під наркозом (загальною анестезією), що забезпечує, з одного боку, максимально якісне виконання хірургічного втручання, з іншого боку, зводить практично нанівець стресову реакцію дитини, забезпечуючи комфортну переносимість операції. У клініці використовуються сучасні препарати із мінімумом побічних ефектів. Сьогодні золотим стандартом є ендоскопічне видалення аденоїдів, тобто видалення під контролем ендоскопа: за допомогою спеціальних інструментів, під відеоконтролем на моніторі. Це забезпечує якісне видалення аденоїдної тканини, що дозволяє забезпечити повноцінний гемостаз (зупинити кровотечу) в ході операції. При необхідності може використовуватись класична методика або кобляційна аденотомія (холодноплазмова). Конкретну методику вибирає лікар залежно від клінічної ситуації. Після операції дитина проводить деякий час під наглядом лікаря. Разом із дитиною залишається хтось із батьків.
Що можна зробити для профілактики появи аденоїдів?
Оскільки до прогресуючої гіпертрофії мигдаликів, найчастіше, призводять рецидивні запальні процеси, треба спрямувати сили на їх лікування та профілактику.
Запалення глоткового мигдалика називається “аденоїдит”. І ось на цьому етапі можливо ефективно припинити запальний процес. Безумовно, системне лікування має підбиратися індивідуально і тільки лікарем. Велике значення при цьому належить до схем місцевого лікування, складові яких повинні підбиратися з урахуванням механізмів розвитку хвороби.
Першим етапом необхідно зняти набряк слизової оболонки порожнини носа, що виникає як реакція на запальний процес у носоглотці. З цією метою використовуються вікові концентрації судинозвужувальних препаратів, які підбирає лікар залежно від віку дитини та ступеня виразності набряку. Через кілька хвилин, після досягнення судинозвужувального ефекту, застосовуються засоби елімінаційної терапії, причому інтенсивність струменя застосовуваного засобу повинна бути достатньою, щоб змити слизово-гнійний наліт, що покриває мигдалину, але в той же час щадно, щоб розчин не потрапляв у слухову трубу дитини. Після цього на чисту лімфоїдну тканину носоглотки впливають антибактеріальними, протизапальними препаратами місцевої дії або в’яжучими розчинами. Тривалість такого курсу становить 7–10 днів. За необхідності продовження лікування та складові схеми змінюються.
За будь-якої причини, яка викликала утруднення носового дихання у дитини, завданнями батьків і лікаря є, з одного боку, — якомога раніше виявити характер процесу, з іншого боку, — своєчасне і ретельне проведення всіх лікувальних маніпуляцій. У тому випадку, якщо захворювання вимагає хірургічних методів корекції, необхідне виважене рішення та вибір методики операції, яка зможе якісно та одночасно щадно відновити нормальне носове дихання вашого малюка.