Історичний будинок, що нині розташований на вулиці Матвійчука, 63, зафіксований на мапах ще 1875 року. Це свідчить, що споруда вже існувала і належала Павлу Степановичу Хвостикову. Відомо, що Хвостиков був учителем молодших класів і наставником у Полтавській губернській гімназії. Про це інформує «Полтавська думка», що публікує новини Полтави.
«Полтавська думка» з посиланням на кандидатку архітектури Оксану Бєлявську пише, що згодом Хвостиков здавав цей будинок в оренду, про що свідчать згадки в довідниках Полтавської губернії. У приміщенні мешкали різні орендарі, зокрема вчитель Криворотченко та капітан Богданов, що служив у штабі 9-ї піхотної дивізії.
Дані про будівлю зберігалися до початку XX століття, однак після 1901 року згадок майже немає. Ймовірно, це пов’язано з тим, що об’єкт не мав значущої ролі ані в архітектурному середовищі міста, ані в його соціальному просторі. Проте будинок пережив Другу світову війну без пошкоджень.
У повоєнний період споруду планували пристосувати для проживання військових, зокрема працівників частини 7454 Міністерства внутрішніх справ УРСР. Цілу вулицю Пушкіна тоді заселяли саме військові, підпорядковані МВС.
У 1957 році було ухвалене рішення про реконструкцію та надбудову будівлі. Проєкт розробили в обласному проєктно-кошторисному бюро комунального господарства Полтави. Автором виступив інженер Кужельников – імовірно, штатний працівник установи.
Кандидатка архітектури Ірина Бєлявська розповіла, що міський архітектор Лев Вайнгорт, видаючи архітектурно-планувальне завдання, акцентував увагу на збереженні оригінального вигляду фасаду. Він наполягав, аби надбудова гармонійно поєднувалась зі стилем першого поверху. Також передбачалося відповідне оформлення бічних стін, аби в майбутньому було можливим зведення суміжних будівель.
За цими планами мала сформуватись суцільна забудова вулиці Пушкіна. Утім реалізували її частково – на розі з вулицями Раїси Кириченко і Юліана Матвійчука збудували звичайну п’ятиповерхівку. Сам же історичний будинок надбудували, при цьому його правий бік не залишився глухим до нього приєднали інші будинки.
Спочатку вхід до будівлі був із двору, але після реконструкції його перемістили на головний фасад, де досі видно закладені двері. Коли ж приміщення почали використовувати як громадське, вхід перенесли на лівий бічний фасад.
Реконструкція та надбудова були виконані майже повністю, за винятком двох парапетів з боків головного фасаду, які так і не звели. Бєлявська зазначила, що дизайн другого поверху повністю відповідає стилістиці першого.
Нині в цій будівлі розміщено сектор оформлення документів міграційної служби. За даними установи, будинок отримав пошкодження внаслідок ворожої атаки – ступінь руйнування оцінили в межах 81–100%. Питання про його подальшу долю вирішуватиметься після відповідних технічних експертиз.