Говорячи про жанр реаліті-шоу, ми цим терміном охоплюємо занадто значну частину сучасних телевізійних передач. Тому, щоб нам було легше вести подальшу розмову, спробуємо розмежувати сучасні реаліті-шоу на групи (піджанри).
Перший тип шоу – це реаліті-шоу, побудовані на оволодінні будь-якої професій або змін в людині в результаті інтенсивних тренувань. Весь процес навчання і вся внеучебная життя героїв на проекті проходить перед очима телеглядачів. Хорошим прикладом такого шоу може бути вітчизняне супер шоу поверніть мені красу.
Найбільш популярна група – це так звані «шоу з підгляданням». Учасниками такого шоу є звичайні люди, що опинилися в рамках шоу випадково (приклад – «Прихована камера») або через проходження спеціального кастингу. У випадку з набором учасників шоу, розробники та організатори намагаються зробити так, щоб їхні герої втілювали собою різні, але в той же час типові для суспільства характери. Тим самим кожен глядач має можливість знайти на екрані щось близьке і цікаве особисто йому.
Третій тип реаліті-шоу – це «шоу на виживання». За законами цього шоу учасників поміщають в екстремальні умови і пропонують битися за перемогу до кінця.
Нарешті, четвертий тип реаліті-шоу – це «шоу-здобування». У цьому шоу учасникам також пропонується показати свої інтелектуальні, професійні або фізичні дані – але напрацьовані до моменту початку шоу, без подальшого навчання. Основу таким шоу-здобуття заклав медіамагнат Дональд Трамп, який провів, як він сам висловився 13-тінедельное співбесіду у вигляді телепередачі «Apprentice». Російська адаптація називалася просто – «Кандидат».
Прабатьком сучасних реаліті-шоу прийнято вважати … радіопередачу «Прихований мікрофон», що виходила у Великобританії в кінці 1940-х. З поширенням телебачення, в 1948 році вийшов аналог цієї передачі для ефіру – «Прихована камера». Саме ці програми вперше стали записувати і транслювати в телерадіоефірі реакцію і поведінку звичайних людей в ситуаціях, заздалегідь придуманих сценаристом.
Побачивши, що простим людям біля телеекранів цікаво дивитися на таких же простих людей в телевізорі, в ефір почали виходити шоу, де професійних акторів стали замінювати людьми з вулиці. Так в 1950-і роки з’явилися шоу «Випереджаючи час» і «Причина або наслідок».
Наступним телепроектом, які зробили свій внесок у розвиток жанру, стало документальне шоу довжиною в життя – «Seven Up». Кожні сім років, починаючи з 1964 року, кожного з чотирнадцяти учасників розпитували про їхнє життя: хто, як, з ким і чого добився. До жанру реального телебачення подібні шоу не можуть бути віднесені через відсутність сюжету, проте, саме вони почали робити знаменитостей з випадкових людей.
Нарешті, фундамент знаменитої «скандальності» внесло в жанр шоу «An American Family», що транслювалося в США в 1973 році по каналу PBS. Дванадцять епізодів шоу оповідали про «простий» американській сім’ї. Основна інтрига полягала в тому, що глави сім’ї перебували у стані розлучення, а старший з п’яти дітей, двадцятирічний юнак Ланс, був геєм, періодично фарбувати губи помадою і наряджали в жіночий одяг. У ті роки шоу зібрало біля телеекранів рекордна кількість глядачів, десять мільйонів, і стало причиною численних суперечливих висловлювань.
Істинне народження жанру реаліті-шоу пов’язане з ім’ям голландської компанії Endemol. Її творці – театральний продюсер Йоганес (Юп) ван ден Енде і медіамагнат Джон де Мол. Створена в 1994 році Endemol спочатку була мало чим примітною телекомпанією. У неї були успішні проекти, були провальні …
Все змінилося, коли в 1997 році Юп ван Енді прочитав в одному науковому журналі про експерименту американських вчених. Експеримент називався «Біосфера 2» і проводився в штаті Арізона з 1991 по 1994 роки. Суттю експерименту було відтворення повного циклу життєзабезпечення на закритому для зовнішніх впливів ділянці навколишнього середовища і життя на цій ділянці людей. В експерименті брали участь 8 осіб – 4 чоловіки і 4 жінки, які протягом 3 років підтримували під куполом «Біосфери-2» екологічний баланс.
Дізнавшись, що, крім наукових проблем, учасникам експерименту доводилося вирішувати і завдання психологічного характеру, ван ден Енде вирішив використати ідею для створення телевізійного шоу.
Так з’явився «Великий Брат» (Big Brother – алюзія на назву роману Джорджа Орвелла. Правильно, звичайно, «Старший брат») – перше в історії телебачення реаліті-шоу в піджанрі «підглядання». Воно вийшло на голландські телеекрани в 1999 року і транслювалося по каналу Veronica TV.
Ремарку про піджанрі ми зробили не випадково – реаліті-шоу «Survivor» (в Росії воно згодом стане відомо як «Останній герой») вийшло в в Швеції в 1998. Потрібно відзначити, що цей проект виявився трагічним для одного з учасників. Сініса Савія, будучи виключеним своєю командою, через два тижні після повернення з острова додому покінчив життя самогубством. Саме з цього моменту присутність психолога в знімальній групі стало обов’язковим.
Під час першого показу «Big Brother» в Голландії (з 16 вересня по 31 грудня 1999) у будинку в місті Алмере жили 5 чоловіків і 5 жінок у віці від 22 до 49 років. Усього було знято 10 000 годин, з яких щовечора формувалися 35-хвилинні випуски. Приблизно кожен п’ятий голландець, у якого в цей момент працював телевізор, дивився саме «Big Brother». Було зареєстровано 58 млн. Відвідувань сайту www.big-brother. nl. Реклама, демонструвалася під час трансляції, принесла компанії Endemol прибуток в 7 мільйонів доларів.
Однак – це був тільки початок. Дізнавшись про новий формат шоу, багато кінокомпанії захотіли придбати у Endemol ліцензію на проведення щось подібного. На сьогоднішній момент прибуток Endemol від шоу становить близько 6 мільярдів доларів. Ті ж, хто не зміг або не побажав прикупити у Endemol заповітну ліцензію, почали створювати свої реаліті-шоу – благо жанр почав стрімко набирати популярність.
Одним з найбільш шокуючих реаліті-шоу стало, наприклад, «Сart House», зняте прихованими відеокамерами в одному з борделів Лос-Анджелеса. На плівку закарбовується весь процес перебування клієнта в цій своєрідній «студії» – прихід, вибір повії, торг і доже самі любовні втіхи. Цікаво, що з 50 “щасливчиків”, які потрапили під приціл невидимих камер, лише троє відмовилися підписати документ, що дає телеканалу право транслювати в ефірі компрометуючі матеріали.
Дуже велику популярність придбало в США шоу «The Bachelor» («Холостяк»). За його правилами головним герой вирішував непросте завдання вибору нареченої з 25 кандидаток. Одну за одною кожен день в прямому ефірі молодий чоловік прилюдно відкидав, барвисто і детально пояснюючи причини свого вчинку. У підсумку у фінал вийшли дві панянки. І ще невідомо, що доставило 26-мільйонної глядацької аудиторії більше задоволення – радість переможниці чи сльози відкинутої фіналістки … Феноменальний успіх програми був настільки передбачуваний, що відразу після оголошення результатів, було заявлено, що залишилася не при справах фіналістка стане героїнею наступній серії шоу – “The Bachelorette» («Незаміжня») і вибирати з 25 претендентів доведеться вже їй!
Формат «Холостяка» особливо полюбився продюсерам найбільшого каналу в світі – MTV, які запустили у себе цілу обойму схожих проектів.
Нарешті, згадуючи найбільш скандальні реаліті-шоу сучасності, не можна не згадати про що вийшов в2007 році в Нідерландах телепроекті, учасниками якого стала смертельно хвора жінка і кілька десятків пацієнтів лікарень, які очікують своєї черги пересадки нирки. Правда, після шквалу критики на адресу авторів проекту з’ясувалося, що актори були підставними.
Big Brother – як все починалося.
У Росії розвиток реаліті-шоу відбулося рівно за тим же сценарієм, що і у світі: у вересні 2001 року прем’єра шоу «Останній герой» (на каналі ОРТ), а 27 жовтня 2001 на російському каналі ТВ6 був запущений аналог «Big Brother» , проект під назвою «За склом».
Що стосується безпосередньо “Дому-2”, то це реаліті-шоу цікаво хоча б тим, що змінило свою жанрову орієнтацію прямо в ході ефіру. Адже формально будівництво будинку учасниками в прямому (і не дуже прямому) ефірі – це типове “шоу оволодіння професією”. Те ж, що ми бачимо в ефірі сьогодні – без жодних сумнівів відноситься до піджанру “шоу підглядання”.
Підводячи підсумок історії розвитку жанру реаліті-шоу, треба сказати, що їх середньосвітовий рейтинг виріс до 20% (починаючи з 1999 року) – тобто майже 1,3 мільярда людей від усього населення Землі воліють ці програми всім іншим. Рекордсменом за кількістю реаліті-шоу є Європа, де їх випуск становить 40% від усіх програм, вироблених каналами. А ось в Америці популярність жанру падає і в сукупному рейтингу становить тепер лише 2,9% від загальної аудиторії.