Бернар-Анрі Леві – французький письменник, філософ, мільйонер і медіа-зірка приїхав підтримати Майдан. 
Леві давній друг колишнього французського президента Ніколя Саркозі. Бернар-Анрі Леві відомий своїми виступами проти диктаторських режимів, як політичний журналіст висвітлює найпопулярніші в медіа конфлікти. До України Бернар-Анрі Леві приїхав уперше. Леві є впливовим голосому французьких медіа.
– Чому ви приїхали саме зараз? У чому ваш інтерес?
– Це мій перший візит до України. Приїхав висловити підтримку цим чудовим людям в Україні та Києві, хто чинить опір свавіллю, протистоїть диктатурі та висловлює своє прагнення бути частною Європи. Це важливо не лише для України, але й Європи. Чи було це важливим досі не знаю, але сьогодні точно. Якщо ви поглянете на Європу з перспективи Парижа, Берліна, Лондона чи Мадрида сьогодні – то помітите, що столицею Європи є Київ. Столицею Європи є Київ, Майдан. І якщо Європа слухатиме і чутиме звернення Майдану , то вона виживе, ж отримає свіжу кров. Якщо ж Європа залишиться глухою до прохання Майдану, то цінності, які зараз демонструються на Майдані поволі зазнають колапсу. Я переконаний у цьому. Вчора я спілкувався з декотрими людьми на Майдані. Там є справжні європейці – ті, хто досі вірить у справжню Європу. Не лише вільного ринку й банків, а принципів, пристойних урядів, прав людини та світської держави.
– Що ви скажете на те, що через економічні негаразди у європейців розвинулась політична апатія? Відповідно їм байдуже до цінностей, доки під загрозою добробут?
– Можливо це так, але вони помиляються. Моральні цінності та добробут тісно пов’язані між собою. Якщо ми дозволимо Європі демонтувати себе, а популізму й націоналізму взяти верх над універсальними цінностями, повернемося до старих часів, зростання бідності й безробіття. Щойно ми повертаємося до цінностей та принципів спиною, – поринаємо в глибоку кризу.
У нинішній риториці багато йдеться про конфронтацію Заходу з Росією через Україну. Але зважаючи на непросту ситуацію в Лівії, у Сирії, навіть згадавши війну у Грузії, чи потягне Захід новий виток загострення? Чи є бажання, сила й воля?
Не можна порівнювати ситуацію в Лівії та Сирії з ситуацією в європейських країнах, у столиці Європи, якою є на сьогоднішній день Київ. Чи готова Європа підтримувати більш глибоко та по-справжньому процеси на Майдані? Я на це сподіваюся і вірю, що це не так складно зробити. Є кілька жестів, на які Європа спроможна, яких буде достатньо, щоб стало зрозуміло, що люди на Майдані не самоті.
– Протягом останніх місяців на майдан приїздило чимало іноземних діячів з Європи і США. Їхню підтимку радо вітали. Однак зараз відчувається чимало розчарування, що гарні слова – це гарні слова. А які дії мають вжиті, щоб ця підтримка у щось втілилися?
– Так, самих слів недостатньо. Одна з найбільших вимог людей, які стоять на Майдані – це боротьба з корупцією. Європа може з цим допомогти. А чим собою являє корупція? Це означає, що має місце грабіж національного багатства. Куди воно йде? У приватні руки, в Європейські банки, в Австрії, в Люксембургу, можливо, навіть у Франції. У моїй країні, до прикладу, існують певні закони про так звані проблемні активи, тобто придбані в поганий спосіб. У більшості випадків ці закони застосовуються проти африканських лідерів. Можливо, ці ж закони б могли бути застосовані по відношенню до деяких українських політиків, які добре живуть та мають дуже привабливі активи десь у в Швейцарії чи інших містах. Багато чого можна було б зробити в цьому напрямку.
– А чому це не робилося досі? Розслідування, інформація про корупція – все це було доступно і раніше. І були звернення.
– Тому що станом на зараз Європа втратила свою душу. Втратила назавжди, але не знає, де знаходиться ця душа, перебуває в її пошуку. Чи вона є десь на небі, чи під ногами. Коли вони врешті знайдуть душу, то пригадають, що є низка людей, які утримуть національне майно країни. Вони чудово знають, хто є хто, та де знаходиться вкрадене майно.
Проблема Європи в тому, що вони сильна й слабка водночас, водноча і пишається собою, і соромиться власних цінностей. Боїться сама себе і Путіна. Європа бачила, що він робить із власною опозицією, що той коїть у Сирії. Думаю, що Путін насправді слабший, ніж ми думаємо. Згадаймо про демографію, економічною кризою. Існує якийсь химерний страх Росії та Путіна. Чи це спадок минулих віків? Але це факт.
– Як тоді Європа може говорити з Росією, якою може бути дієва політика – окрім повернення до риторики Холодної війни?
– По-перше, це санкції або серйозна загроза їх введення. Якщо режим продовжуватиме рухатися в тому ж напрямку, По-друге, має бути прозора й реальна пропозицію звільнити Україну. Пропозиція від Путіна: я не думаю, що вона хороша. 15 мільярдів – це порція знеболювального. Так ось, ця пропозиція вже є, вона на столі, а європейського відповідника немає. Пропозиція ЄС примарна. Якби я був українцем, то не зрозумів би чого Європа хоче? Чи Україна дійсно потрібна Європейському Союзу,? За яких конкретно умов? Якщо вікно у Європу насправді відкриється, якщо вони будуть виконані? Чи знайдеться там місце для України? Позиція європейців щодо цього питання вкрай невизначена. Європа мусить прояснити свою позицію, дати чітку відповідь на питання про можливість членства України в ЄС, назвати чіткі межі часу в які це буде з’ясовано.