Проблема подвійних стандартів в Україні. Хто спекулює на темі війни?

Майже рік Україна перебуває в передвиборчій агонії. І це при тому, що офіційно президентська виборча кампанія стартувала 31 грудня минулого року. Серед головних обіцянок – закінчення війни на Донбасі. Звикла до популізму українська аудиторія сприймає такі лозунги політиків “на ура”, а разом з тим, закриває очі і на інших спекулянтів, котрі, прикриваючись війною, вирішують особисті справи, часто виходячи при цьому за рамки закону.

Мова йде про деяких колишніх учасників добровольчих батальйонів та так званих “фейкових АТОвців”, які, прикриваючись посвідченням учасника бойових дій, займаються рекетом, проплаченими провокаціями та контрабандою зброї.

Проблема незаконного обігу зброї на 5-й рік війни є кричущою, однак будь-який інструмент правосуддя, застосований навіть до АТОвців із сумнівною репутацією, одразу ж розцінюється як тиск з боку влади.

То ж на сьогодні одним із найбільших питань, пов’язаних із незаконною діяльністю добровольців, що повернулись із АТО, безсумнівно  залишається торгівля зброєю та БК, незаконно вивезеними із зони бойових дій.

Це зумовлено тим, що в той час, коли військовослужбовці ЗСУ офіційно працевлаштовані, то безліч же добровільних учасників АТО, які після повернення додому залишаються невлаштованими, часто густо піддаються спокусі “легких” грошей.

У засобах масової інформації безліч подібних історій , коли перед демобілізацією добровольці або ж військові забирали із собою кілька одиниць зброї, військового спорядження чи боєприпасів  і з продажу цього могли прожити ще якийсь час не працюючи.

Іншою болючою проблемою залишається участь у замовних акціях протесту.

Еру мітингів за участю добровольців розпочав одіозний Семен Семенченко, колишній командир  добробату “Донбас”.

Саме він став законодавцем активно-агресивної громадської поведінки, при якій дозволявся будь-який прояв фізичної сили, особливо під час проплачених акцій на підтримку чиїхось бізнес-інтересів. А виправдовували свою поведінку псевдопатріоти тим, що вони колишні учасники АТО, що в багатьох асоціюється з борцями за справедливість.

Проте сьогодні беззаперечним лідером провокацій, сутичок та замовних акцій є Андрій Білецький із його “Азовом”. Переформатувавшись в політичну партію, “Національний корпус” влаштовує криваві бійки як у Києві, так і в регіонах. Здебільшого, при цьому блокуючи комерційні об’єкти, будівельні майданчики та інші ласі шматки бізнесу, змушуючи їхніх власників домовлятися.

Про те, що такі псевдодобровольці поводять себе вкрай неналежно, говорять і справжні учасники АТО, герої війни.

Зокрема, Олена Білозерська в своєму блозі пише: “Відвертий кримінал – коли бійці добробатів займаються рекетом, віджимами чужого майна, справжнім – заради викупу – викраденням людей тощо. В одному добробаті якось власними зусиллями було викрито банду – хлопці, які вдень сміливо воювали на передовій разом з побратимами, вночі викрадали родичів заможних селян і вимагали за них гроші. Командир був настільки розлючений, що хотів розстріляти їх на центральній площі перед селянами. Переконали цього не робити, щоб не сісти за вбивство. У результаті, якщо не помиляюся, покидькам натовкли пики, потримали у підвалі та й вигнали”.

Подібний приклад стався  в червні 2018 року, коли інший відомий учасник добровольчого батальйону “Донбас” з позивним “Сармат” Віталій Олешко зі своїм побратимом Андрієм Маджаровим та іншими так званими “АТОшниками”  почали пікетувати ОДА Херсонської області з  зовнішньо досить благородною метою – припинити вирубку лісу.

Дивним є те, що проблема вирубки лісу не є найактуальнішою на Херсонщині, а контрабандою деревини “славиться” інший регіон на заході України.

Проте заїжджа, немісцева  бригада начебто колишніх АТОвців Олешка вирішила все ж поскандалити на камеру  із місцевими чиновниками.

Однак  на місці “Сармат” і його оплічники неочікувано стикнулись зі справжніми учасниками АТО, які теж вийшли з мітингом під стіни Херсонської ОДА.

Місцеві АТОшники з Херсону були проти того, що якісь приїжджі  “самозванці” вирішили розхитати ситуацію в регіоні в інтересах місцевого бізнесмена.

Про це сказав і сам Олешко, підтвердивши, що своїм мітингом він підтримує інтереси Олександра Цигольника, який, до речі,  і займався незаконною вирубкою лісу в Херсонській області. Але, за словами Олешка, це тривало лише місяць, то ж по суті, можна спокійно на це закрити очі.

Але найбільшої негативної популярності “Справедливість” Олешка здобула завдяки “кришуванню” місцевих фермерів. У мережі інтернет є численні аудіофайли , які підтверджують факти здирництва Олешка з фермерів, які повинні були платити практично половину прибутку із врожаю.

У разі відмови “Сармат” та його побратими погрожували фізичною розправою і свого слова, до речі, дотримували…  У грудні 2016 року одного з фермерів, які відмовились працювати з Олешком, знайшли з вогнепальним пораненням та роздробленим черепом, а в його дружини була зламана рука. Крім того, в бердянського “активіста” була добре налагоджена схема з місцевою прокуратурою. Так, вимагаючи зі своїх жертв данину, Олешко обіцяв їм свій захист від прокуратури, проте після отримання своєї частки до фермерів все ж приходила в гості перевірка з органів, яка теж не соромилась повторно брати хабар з місцевих аграріїв.

Загалом, проти окремих членів “Військово-патріотичного об’єднання учасників АТО “Справедливість” прокуратурою Запорізької області до ЄРДР внесено відомості за ознаками 8 кримінальних правопорушень (хуліганство, вимагання та одержання хабара та насильство або погроза щодо журналіста), які згодом було об’єднано в одне провадження.

А вже серпні минулого року Віталій Олешко помер від пострілу. Говорять, що до його смерті причетні інші добровольці з “Торнадо”. Мовляв, не поділили бізнес-інтереси. Проте така показова смерть, на жаль, не стала приводом для того, щоб зупинити незаконну діяльність та перестати прикриватись посвідченням учасника АТО псевдоактивістам.

Сьогодні спекуляції на темі війни на Донбасі продовжуються. Дуже шкода, що багато українців при цьому не усвідомлюють, що такі псевдопатріоти із мітингами та провокаціями насправді часто переслідують свої власні інтереси, які далекі від понять громадської діяльності та суспільної справедливості.