Модернізація сучасної освіти націлена на вирішення певного кола педагогічних задач, однією з яких є формування повноцінних знань та вмінь в учнів, незважаючи на рівень їх здібностей до навчання. Найважливішим результатом реформування шкільної освіти треба назвати не те, яка навчальна література потрапляє тепер на полиці, але й введення диференційного та варіативного навчання. Останнє, доречи, привело до виникнення різного типу шкіл: гімназій, ліцеїв і т.д. Поряд з ними зберігаються й звичайні загальноосвітні школи, в яких відкриваються класи корекційно-розвиваючого навчання, які об’єднують дітей з низьким рівнем мотивації до навчання та іншими проблемами.
Для таких класів вивчення такого предмету як хімії набуває особливої складності.
І це не лише охайний зошит для лабораторних робіт, але й досягнення елементарної хімічної грамоти та збереження основ для науково обґрунтованого природокористування та використання матеріалів,які оточують людину. Особливу складність в процесі вивчення хімії викликає хімічна мова, велика кількість абстрактних понять та причинно-наслідкових зв’язків. Звідси й результат – ефективність викладання цього предмету можливе лише при певному поєднанні форм та методів навчання.
Оскільки в класах велика кількість учнів, які мають знижену самооцінку, доречним стане введення диференційованої оцінки.
Серед різноманіття стимулів, які визначають особливості формування пізнавальних інтересів у класі, необхідно виділити створення сприятливої емоційної сфери діяльності, створення проблемних ситуацій, а також зошит для практичних робіт, який зможе значно урізноманітнити процес практичного застосування набутих знань.
В процесі вирішення задачі активна позиція невстигаючих учнів забезпечується системою дидактично-виховних прийомів, а саме – варіативністю завдань, роботою за запропонованим планом, залучення таких учнів до відповідей на легші питання, підбадьорення, підтримка, заохочення.
Важливим є й те, що учні мають вчитися і вчити себе, тобто правильно організовувати власну навчальну діяльність. Це досягається кількома прийомами:
• роботою за алгоритмом;
• розробкою системи підказок, які обговорюються, а іноді й вигадуються самими учнями.
Велика увага також приділяється перевірці домашнього завдання, оскільки це сприяє розвиткові пам’яті, мислення, логіки.
Таким чином, особистісно зорієнтований підхід дозволяє підвищити мотивацію учнів до навчання, сформувати в них навички самоконтролю та самоорганізації.