Після повномасштабного вторгнення рф, Андрій Роман, 39-річний мешканець Борисполя, вирішив стати на захист своєї країни, приєднавшись до 137-го батальйону територіальної оборони. Цей батальйон взяв на себе обов’язок захищати Бориспільський район та Київщину, а пізніше активно включився в бойові дії на сході України проти російських окупантів.
Історію про полон, звільнення і отриману нагороду знайшли на сайті – Новини Переяслав.
Одного разу, восени 2023 року, Андрій разом зі своїм підрозділом був направлений на Авдіївський напрямок у Донецькій області, де їх приєднали до 93-ї механізованої бригади.
Під час однієї з місій, що стала для Андрія першим виходом на передову, він зіткнувся з надзвичайними труднощами і небезпеками. Андрій і його побратими рухалися вночі, обтяжені важким спорядженням, і використовували всі можливості для укриття під час артобстрілів. Їхня місія несподівано ускладнилася, коли їм довелося надати допомогу пораненому бійцю, транспортуючи його до пункту евакуації. Ситуація досягла критичної точки, коли під час сильного обстрілу міни вибухали всього в метрі від Андрія, змушуючи його міркувати про власне виживання.
У цей небезпечний час, Андрій не тільки вижив, а й виявив величезну винахідливість та мужність. Потрапивши у російський полон, йому вдалося вирватися, прихопивши з собою телефон ворожого офіцера з важливою інформацією для Збройних Сил України. Його відважний вчинок було зафіксовано дроном, і після повернення Андрій був удостоєний високої відзнаки – «Золотого Хреста». Він поділився своєю неймовірною історією з Proslav, демонструючи велич духу та незламність українських захисників.
Після трьох днів напруженої служби в окопі під нескінченними обстрілами, Андрію Роману доручили місію з евакуації поранених. Вирушаючи на завдання, він не міг навіть уявити, що опиниться в епіцентрі подій, які випробують його мужність до крайності. Коли Андрій та його товариші готувалися до виходу, вони навіть не підозрювали, наскільки небезпечною стане ця місія.
Під час евакуації, коли Андрій ледве відійшов від своїх позицій, розпочався артилерійський обстріл. Незважаючи на загрозу, він вирішив продовжувати рух, оскільки поранені потребували допомоги. Однак, через інтенсивність бойових дій, його не зустріли свої, які вже сховалися від обстрілу. Продовжуючи свій шлях, Андрій несподівано натрапив на ворожу групу.
Ворог швидко зрозумів, що перевага на його боці. Андрій опинився в руках ворога – це були російські солдати, що одразу ж забрали у нього зброю та особисті речі. Ситуація загострилася, коли над ними пролетів український дрон-камікадзе, намагаючись врятувати Андрія, але був знищений ворогами.
Зв’язаний і обличчям у бруді, Андрій думав про своє життя, сім’ю, нереалізовані плани на майбутнє, в той час як вороги готували його до подальшого переміщення. Однак, знаходячи в собі сили, він скористався моментом, коли вороги втратили пильність, і зумів вирватися з полону, використовуючи свій шанс на волю.
Цей акт сміливості та винахідливості не лише засвідчив незламну волю Андрія до життя та свободи, став приводом для створення онлайн-петиції з проханням присвоїти йому звання “Герой України”. Його родина та друзі закликали всіх підтримати цю ініціативу, визнаючи його героїчний вчинок у боротьбі за свободу та незалежність своєї країни.