Україна реалізує масштабний план із примусу Росії до миру — і, схоже, досягає успіху. Про це йдеться в публікації авторитетного британського видання The Telegraph. Суть стратегії в тому, щоб утілити той самий задум перерізання «сухопутного коридору» в Крим та ізоляції півострова, який провалився під час контрнаступу 2023 року — але тепер іншими методами. Замість лобових штурмів Україна системно нищить логістику, нафтову інфраструктуру й енергетику РФ за допомогою далекобійних дронів. Західні аналітики вже говорять про «переломний момент». Розповідаємо головне з аналізу.
У чому суть операції
The Telegraph зазначає: ще пів року тому позиції Москви виглядали значно сильнішими — російські війська просувалися вперед, а Україна відчувала гострий дефіцит ресурсів. Тепер ситуація поступово змінюється. Українські сили почали системно завдавати ударів по об’єктах, критично важливих для постачання російської армії, — і фронт стабілізувався.
Українське командування реалізує комплексний підхід, що поєднує точкові удари по військовій інфраструктурі на півострові, знищення систем ППО, логістичних вузлів та шляхів постачання, які зв’язують Крим із материковою частиною РФ. Мета — позбавити Росію можливості підтримувати активні бойові дії.
Ізоляція Криму — ключ до стратегії
Центральний елемент плану — перетворення Криму на «острів». Ідея ізоляції півострова, яка не спрацювала у 2023 році, повернулася — але тепер кількість і якість українських ударних дронів дозволяють її реалізувати.
«Після відсутності успіху в контрнаступі ідея ізоляції Криму знову повернулася. Сьогодні кількість і якість ударних безпілотників ЗСУ дозволяють реалізувати такий план»
— Михайло Забродський, генерал, один із планувальників контрнаступу 2023 року
За його словами, у поєднанні з морськими операціями, що блокують Крим із боку Чорного моря, кампанія, ймовірно, завдасть «серйозного болю росіянам».
Удари по нафті б’ють по гаманцю Кремля
Найболючіший напрямок — нафтова інфраструктура. Удари по НПЗ, портах, терміналах і станціях перекачування підривають головне джерело грошей на війну. За даними, які наводить Telegraph і ISW:
Економічний ефект ударів
Переробка нафти РФ впала щонайменше на 10% з початку 2026 року
За оцінкою The Economist, РФ заробляє на нафті й газі на третину менше, ніж мала б за нинішніми цінами
Лише одна компанія закрила 400 нафтових свердловин
Дефіцит федерального бюджету РФ — близько $80 млрд за перші 5 місяців 2026
«Інструмент примусу до миру»
Сам президент Володимир Зеленський підтверджує цю логіку без зайвого пафосу. Він називає далекобійну зброю інструментом примусу Росії до завершення війни: до столу переговорів Москву приведуть не заклики, а ціна, яку вона починає платити вдома — у чергах за бензином, у зупинених установках, у диму над нафтопереробними заводами поблизу столиці. Перенесення відчуття війни туди, звідки нею керують, тисне на здатність Росії воювати.
Чесний нюанс: це не «зброя перемоги» сама по собі
⚠️ Важливо розуміти
Аналітики застерігають від ейфорії. Основну валюту Кремль заробляє не на бензині, а на експорті сирої нафти, який поки не перерізано — на піках цін РФ навіть ставила рекорди тижневої виручки. Один згорілий завод не зупиняє армію наступного ранку. Генерал Забродський також наголошує: без фізичного захоплення сухопутного коридору ізоляція Криму, навіть повністю успішна, матиме лише тимчасовий ефект. Тобто це потужний інструмент тиску, але не миттєва «кнопка перемоги» — ефект накопичується поступово й потребує ще й санкційного тиску Заходу.